Як допомогти обдарованим учням

Творчість дитини стимулюють психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, надання їй права на свободу і самостійність.

                                                                                                     Наталі Роджерс

Робота з обдарованими дітьми клопітка, захоплива та дуже делікатна. Тут потрібен особливий підхід для вибудови процесу, у якому задіяні  батьки, учителі, психолог і, звісно,  самі діти. Батькам відведено ключову роль як основному фактору впливу.

Що може школа? Найпростіше — в індивідуальному порядку або зібравши групу батьків, які виховують обдаровану дитину, провести  роз’яснювальну бесіду щодо вивчення унікальності обдарованих дітей, того, як уміти уникати проблем або їх вирішувати.

Особливості способу сприймання та поведінки обдарованих дітей

Більш чутлива і, зважаючи на свою дитячу відкритість, сприймає зовнішній світ дуже емоційно. Через свою несхожість з іншими, особливо коли це підкреслюють старші, така дитина може відчувати негативне ставлення до себе однолітків, бути ізольованою в класі, що може впливати на формування самооцінки.

Внутрішня потреба в удосконаленні. Дитина не заспокоїться, поки не досягне вищого рівня. Водночас в неї яскраво виражене відчуття незадоволеності, часто ставить перед собою завищену мету. Не маючи можливості її досягнути, вона починає переживати, звідси — відчуття власної неадекватності та низька самооцінка.

Дуже критична до себе та своїх досягнень, тому стає залежною від похвали та думки інших. Але з іншого боку, прагнення вдосконалення і є тією силою, що сприяє високим досягненням. Завдання дорослих: уміти підтримувати свою дитину.

Часто замислена й замкнена. Занурившись у роздуми, вона мало контактує з однолітками, що може спричинити у дитини відчуття помилково негативного ставлення з боку однолітків. Батьки можуть це частково компенсувати, заохочуючи дитину проводити дозвілля з друзями, однолітками, ходити в гості або запрошувати когось до себе.

Здебільшого невідповідність між фізичним та інтелектуальним розвитком. Обдаровані діти часто бажають спілкуватися з дітьми старшого віку. Вони інтелектуально випереджають своїх ровесників, але фізично іноді поступаються старшим. Вони не бажають бути лідерами серед однолітків, але й не можуть бути ватажками серед старших. Це може спричинити дисонанс у формуванні власного «я». Через свою природну допитливість та прагнення пізнання обдарована дитина нерідко монополізує увагу вчителів,  батьків та інших дорослих. Це спричиняє непорозуміння у стосунках з іншими дітьми, яких дратує прагнення такої уваги. Обдарована дитина часто з недостатньою терплячістю ставиться до дітей, які перебувають на іншому рівні інтелектуального розвитку. Завдання батьків: відкрити поняття самопізнання.

Інтелектуальне, інформаційне, фізіологічне перенавантаження. Обдаровані діти постійно задіяні в різноманітних конкурсах, олімпіадах, змаганнях. Вони опрацьовують величезну кількість інформації, багато працюють, що може призвести до фізичного й психологічного виснаження. В умовах напруженого та ненормованого режиму дня саме батькам слід ознайомити дитину з поняттям самоменеджменту. Основу самоменеджменту становить режим дня (тайм­менеджмент).

►Компоненти системи самоменеджменту

Самопізнання— виявляє можливість вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу; порівняння себе з іншими, позитивними людьми; сприйняття критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито збоку; систематичного підбиття підсумків дня; оцінювання своїх дій; поступового вироблення об’єктивного ставлення до себе.

Самоорганізація— можливість домогтися максимального ефекту за найменших витрат енергії, часу, матеріалів; правильне використання часу з найбільшим результатом; чітке уявлення мети, сенсу, порядку виконання, пріоритетів діяльності.

Самовиховання— самопримушування до виконання позитивних дій, учинків, добрих справ чи самостримування до негативних.

Саморегуляція— самоконтроль у навчальній роботі, соціальний самоконтроль, здатність до вольових зусиль у власній діяльності.

►Основні правила самоменеджменту школяра

Постановка чіткої мети (чого я прагну).

Планування (тайм­менеджмент, або розпорядок дня, тижня, місяця, року).

Ухвалення рішень (мої пріоритети).

Реалізація та організація (я виконую і дотримую свій розпорядок дня).

Контроль (що я виконав, а що — ні та чому).

►Основні правила самоорганізації школяра

Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце; попідруч завжди мати тільки те, що потрібно.

Сівши за стіл працювати, одразу братися до роботи, не відвертаючись на сторонні справи.

Виконувати сторонні справи тоді, коли виконані всі важливі.

Виконувати завдання в той день, коли їх одержано.

Працювати в темпі «жваво»: «Відстанеш годиною — не наздоженеш родиною».

Неодмінно доводити розпочате до повного завершення.

Не братися одразу за багато справ, бо «Хто багато зачинає, той мало закінчує».

Працювати з бажанням: «Була б охота, піде на лад всяка робота».

Планування власних справ вивільняє час!

Прості правила допомоги учителів у розвитку обдарованої дитини

Обдарованим дітям слід давати завдання складніше. Кожне наступне завдання має бути складнішим за попереднє і водночас посильним.

Ефективним є самостійне опрацювання нової теми.

Гуртки, студії, секції допомагають дитині розвинути природний потенціал. Змагання, конкурси теж корисні для того, аби реально оцінити свої сили, самовдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому. Перемога в будь ­якому змаганні — незамінний стимул для подальшої діяльності. Однак не можна зациклюватися на перемозі й потрібно вчити розумно переживати поразки.

Необхідно вчити й розвивати дитину відповідно до її здібностей. Пам’ятайте про те, що різні види дитячої обдарованості виявляються в різні вікові періоди. Рання обдарованість — це як випередження в зростанні: просто якась дитина дуже обігнала своїх однолітків. Потрібно бути готовим до того, що через декілька років вони її наздоженуть, а може, й переженуть, і її подальша кар’єра не буде такою блискучою, як навчання у школі.

Навчайте дітей того, що сучасній талановитій людині необхідно бути менеджером своїх ідей, уміти просувати їх на ринку послуг.

►Прості правила допомоги батьків у розвитку обдарованої дитини

Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче й чесно, серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

Створіть вдома місце ­«вітрину», де дитина могла б виставляти свої здобутки, роботи, і не сваріть її за безлад під час творчого процесу.

Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. Ніколи не порівнюйте дитину та її здобутки з іншими дітьми та їхніми досягненнями. Порівнюйте її із собою минулою. Ніколи не карайте дитину приниженням. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

Надавайте дитині можливість виявляти турботу. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. Навчайте  дитину вільно спілкуватися з дорослими. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

Привчайте дитину самостійно мислити. Допомагайте дитині будувати її плани та ухвалювати рішення. Спонукайте дитину вчитися розв’язувати проблеми самостійно. Ніколи не сваріть дитину за невміння й помилки. Хваліть дитину за ініціативу.

Показуйте дитині цікаві місця. Пробуджуйте уяву чи фантазію дитини.

Купуйте дитині книжки за її інтересами. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

Уважно ставтеся до потреб дитини. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. Цікавтеся не лише оцінками, а насамперед настроєм, подіями, тим, як дитина провела день у школі.

Допомагайте дитині бути особистістю.

Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд та здібності.

За матеріалами О. В. Мороз, Володимир-Волинський Центр позашкільної освіти, Волинська обл. «ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ. УСЕ ДЛЯ РОБОТИ» № 4 (100) квітень 2017 р