Як допомогти п'ятикласнику?

Перший раз у 5-й клас. Проблема адаптації учнів до середньої школи

Чи часто у вашій практиці траплялося, що «чудова» дитина з початкової школи за кілька місяців навчання у 5-му класі стає «незносною», відмінники ледве можуть упоратися з елементарними завданнями, колишні друзі в класі вороже налаштовані одне до одного, а також інші малозрозумілі трансформації учнів? Напевно що траплялося. Причин може бути безліч, але найбільш поширеною є перехід на новий рівень шкільної адаптації.

Шкільна адаптація передбачає формування механізму пристосування дитини до вимог і умов навчання та виховання в школі. Її результатом може стати як адекватний механізм, що сприяє адаптованості, забезпечує успішність подальшої навчальної діяльності, так і неадекватний, що призводить до дезадаптованості учня.

Критичними періодами шкільної адаптації є перехід учнів у шкільних статусах (школяр, середня школа, старша школа). Якщо учитель виявить трішечки більше уваги до учнів саме на межі цих етапів, дуже багатьох проблем можна буде  уникнути. Сьогодні поговоримо про п’ятикласників.

До чого повинна адаптуватися дитина в п’ятому класі?

·         До великої кількості нових учителів;

·         кабінетної системи навчання;

·         підвищення вимог до самостійності й самоорганізації учнів;

·         більш інтенсивного навантаження у навчанні;

·         нових навчальних предметів;

·         меншої емоційної участі з боку вчителів;

·         нових учнів класу.

У нормі процес адаптації триває від 4 до 7 тижнів. Особливо напруженим виявляється перший місяць навчання у п’ятому класі. Однак є діти, яким необхідно більше часу для того, аби освоїтися й звикнути до змін у їхньому шкільному житті.

Прояви шкільної дезадаптації

1. Зниження уваги на уроках, нездатність до тривалого зосередження (критично, якщо раніше дитина була уважнішою).

2. Труднощі у навчанні, всуціль до стійкої неуспішності.

3. Порушення у стосунках з однокласниками або вчителями: агресивність, конфліктність, негативізм, невпевненість, неприйняття учня з боку однокласників чи вчителя, негативне ставлення до нього.

4. Емоційні порушення:

·         зниження рівня комунікативності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості, замикання у собі;

·         збільшення показників емоційної збудженості, тривожності, нейротизму.

5. Симптоми психосоматичних розладів:

·         пригнічений настрій;

·         підвищена стомлюваність;

·         порушення сну, апетиту (порівняно з періодом, коли дитина навчалася в четвертому класі);

·         головний біль, біль у животі, ознаки застуди, які зникають, щойно мине загроза того, що потрібно йти до школи, і т. ін.

6. Значне збільшення кількості соматичних захворювань у дитини після початку навчання у п’ятому класі школи.

7. Відмова ходити до школи

Причини шкільної дезадаптації

Помилки виховання в сім’ї, що можуть призвести до дезадаптації:

·         неприйняття дитини батьками;

·          дефіцит батьківської любові до дитини;

·         виховання дитини за типом «кумир сім’ї»;

·         завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, у результаті чого будь-яку невдачу вона сприймає неадекватно;

·         розмови про вади школи або вчительки замість того, щоб акцентувати увагу дитини на приємних моментах;

·         часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все пов’язане зі школою втрачає найменшу привабливість;

·         байдуже ставлення батьків до навчання дитини.

Порушення у системі стосунків у школі, що можуть призвести до дезадаптації:

·         негативний досвід стосунків з однокласниками та/або вчителем початкової школи;

·         негативний психологічний стан учня, спричинений власне процесом навчання, або зумовлений некоректним ставленням до неї з боку вчителя;

·         індивідуальна чутливість центральної нервової системи учня;

·         негативне ставлення п’ятикласника до вчителя(-ів);

·         порушення стосунків з однокласниками у п’ятому класі.

Проблеми у наступності між початковою і середньою школою:

·         певна невідповідність (розрив) у вимогах між програмами четвертого й п’ятого класів;

·         різке підвищення інтенсивності навчання (темп, обсяг, складність матеріалу збільшуються);

·         зниження ступеня контролю й емоційної підтримки з боку вчителів;

·         різке підвищення вимог до самостійності, самоорганізації учнів;

·         обмеження можливості індивідуального підходу до учнів, порівняно з початковою школою;

·         формалізація контактів між учнями й вчителями.

Індивідуальні причини учня:

·         невисокий інтелектуальний потенціал;

·         затримання психічного розвитку;

·         гіперактивність;

·         труднощі у довільній регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності;

·         несформованість мотивації навчання;

·         завищена самооцінка та рівень домагань дитини або батьків;

·         підвищена вразливість нервової системи;

·         підвищений рівень тривожності у дитини;

·         агресивність;

·         замкненість;

·         повільність (інертність нервових процесів);

·         соматична ослабленість;

·         несформованість навичок і прийомів навчальної діяльності, яка призводить до зниження успішності;

·         низький рівень успішності за результатами засвоєння програми початкової школи;

·         почуття некомпетентності;

·         дезадаптація або низький рівень адаптації до школи у 1–4-х класах.

Рекомендації вчителям щодо профілактики дезадаптації п’ятикласників

·         Демонструвати віру в успіх дитини.

·         Звертатися до учнів на ім’я.

·         Використовувати «горизонтальні» жести й відкриту позицію у взаємодії з учнями.

·         Контролювати силу та інтонацію голосу. У період адаптації у дітей чутливість до таких факторів ще вища.

·         Запобігати частому використанню в мовленні слів-заперечень.

·         Відокремлювати оцінювання конкретного вчинку від оцінювання особистості дитини.

·         Уникати групової критики дитини або її роботи, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.

·         Порівнювати якість роботи дитини тільки з її попередніми роботами. Наголошуючи на помилках, слід окреслити шлях до успіху.

·         Акцентувати увагу учня на його успіхах, перемогах. Створювати ситуації успіху.

·         Надавати емоційну підтримку учням словами, поглядом.

·         Підтримувати й заохочувати прояви активності в роботі на уроці у скутих, соромливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на успіхи таких дітей, підвищувати їхній статус у класі.

·         Певний період краще не наполягати на публічних виступах і відповідях тривожних, невпевнених учнів. Невдалий виступ або відповідь перед класом може зафіксувати страх, підвищити загальний рівень тривожності.

·         Чітко пояснювати всі вимоги до предмета й систему оцінювання досягнень.

·         Здійснювати заходи щодо забезпечення наступності вимог до учнів під час переходу до середньої школи. Наприклад, взаємне відвідування уроків учителями молодшої й середньої школи у 4-5-х класах.

·         Протягом першого півріччя під час планування уроків необхідно враховувати, що швидкість читання й письма, а також навички самоорганізації в роботі у п’ятикласників ще невисокі.

·         Приділяти особливу увагу учням «групи ризику» щодо дезадаптації. Консультуватися зі шкільним психологом, організовувати взаємодію з  батьками таких учнів.

·         Для формування сприятливого психологічного клімату в класі, навчання конструктивних способів взаємодії проводити заняття у тренінговій формі за темами: «Що таке дружба», «Як спілкуватися ефективно», «Як презентувати себе» і т. ін.

·         Здійснювати психолого-педагогічну просвіту батьків шляхом проведення батьківських зборів за темами: «Психологічні особливості п’ятикласників», «Адаптація учнів до нових умов навчання й виховання в середній школі», «Конструктивна взаємодія батьків з підлітком» і т. ін.

·         Ураховувати вікові й індивідуальні психологічні особливості учнів.

·         Вибудовувати взаємодію вчителя й учнів на основі співробітництва.

 

 За що не можна "карати" дітей

З

 

 

 Поради для педагогів

8 простих порад, як підвищити мотивацію учнів

1. Дайте учневі відчуття контролю та відповідальності

Під чітким керівництвом учителя учням легше залишатися мотивованими та зосередженими на виконанні завдань та досягненні мети. Водночас найкращий спосіб залучити учнів до навчання — дати можливість обирати та відчути відповідальність за те, що відбувається у класі. Наприклад, коли вчитель дозволяє обирати завдання або вид роботи на уроці. Це створює в учнів відчуття відповідальності та деякого контролю, що підвищує мотивацію зробити більше.

2. Визначте власну мету

Недоцільне виконання завдань не зробить процес навчання ефективним. Учитель має точно й чітко ставити мету, аби в учнів не виникало відчуття безцільності, марності власної праці та втрати мотивації.

Дітям необхідно знати, що на них чекає попереду, аби залишатися умотивованими й надалі.

На початку нового року ознайомте клас із навчальним планом, з методикою викладання та оцінювання, поділіться вашими очікуваннями та метою. Так учні знатимуть, чого від них хочуть, та орієнтовний план подальших дій.

3. Не сидіть на одному місці

Класна кімната, звісно, зручне місце для здобуття знань, але сучасному учневі складно всидіти на одному місці. Тож тривале сидіння за партою може здатися йому трохи нудним, а що здається нудним — не зацікавить, тому, відповідно, концентрація уваги послаблюється разом із ентузіазмом здобути знання.

Як же відновити втрачений інтерес учня до предмету чи до навчання взагалі?

Не тримайте учнів у чотирьох стінах школи, дозвольте їм вийти із класу. Підіть разом на екскурсію, запросіть на урок цікаву особистість чи просто гуртом відвідайте бібліотеку, аби дати дітям самостійно попрацювати з матеріалами. Новизна інформації, місць, облич — усе приваблює наш мозок. Можливо, завдяки зміні навчального середовища учневі вдасться оновити втрачений інтерес до предмету.

4. Запропонуйте різноманітний досвід

Процес навчання є індивідуальним. Учень здобуває знання, формує вміння та навички згідно зі своїми інтересами та потребами. Для декого на уроці важливо набути практичний досвід, декому подобається спокійно читати книжки чи працювати у групах. Плануйте ваш урок так, аби протягом усього часу кожен  дізнався для себе щось корисне відповідно до своїх вподобань та інтересів. Так учні залишаться залученими та збережуть інтерес.

5. Дозвольте учням попрацювати разом

Запропонуйте дітям попрацювати в парах чи групах. Ви переконаєтеся, що багатьом такий вид роботи буде до вподоби, адже у команді їм доведеться разом розв’язувати задачі, проводити експерименти чи працювати над спільним проектом. Така практика дає можливість учням подумати, обмінятися ідеями, співпрацювати та взаємодіяти між собою, набути навичок роботи у колективі. Учень, умотивований спільною метою, мотивуватиме й інших учасників групи, таким чином, увесь клас буде залучений до навчального процесу.

6. Передайте свій захват!

Один із найкращих способів зацікавити учнів до навчання — це самому виявляти ентузіазм до свого предмета. Учитель, який викладає матеріал із захватом, передає своє натхнення учням, заохочуючи поринути у світ знань.

7. Прислухайтеся до учнів

Учителеві важливо знати своїх учнів, їхні інтереси та вподобання.
Прислухайтеся до потреб кожного — це дасть змогу дібрати навчальний матеріал, що дійсно зацікавить та задовольнить його особисті уподобання. Прості речі можуть здаватися учням цікавими та суттєвими, якщо вони хоч якось пов’язані із їхнім індивідуальним досвідом.

8. Додайте трохи розваг у навчання

Учні не повинні сприймати школу як обов’язок або примусову роботу. Навпаки — швидше місце, де можна відволіктися та отримати підзарядку. Змініть підхід до класичного викладання: додайте методи інтерактивного й активного навчання. Переконайте дітей, що процес навчання може бути веселою й захопливою грою, а це тільки зміцнить їхню мотивацію та потяг до знань.

 Поради психолога для батьків

ЯК БАТЬКАМ УПОРАТИСЯ З БУЛІНГОМ

Глузування та знущання над дітьми однолітків уже стали частиною шкільного життя. І з роками масштаби цього явища тільки збільшуються. На Заході його прийнято називати булінгом.

Багато батьків вважають, що булінг не така серйозна проблема, як уживання школярами заборонених речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), проте його наслідки можуть бути дуже важкими та тривалими. Багато дітей спеціально уникають відвідування школи, тому що бояться цькування. Булінг негативно впливає не тільки на тих, хто терпить образи та знущання, а й на тих, хто їх завдає.

Діти, яких кривдять у школі, частіше схильні:

·         Погано вчитися.

·         Мати занижену самооцінку.

·         Переживати депресивний стан.

·         Проявляти агресивність, щоб захистити себе й помститися своїм кривдникам.

Діти, які ображають інших, частіше схильні:

·         Погано вчитись.

·         Палити та вживати алкоголь.

·         Скоювати злочини в майбутньому.

Батьки можуть зіграти важливу роль у запобіганні проявів булінгу. Ось кілька порад про це:

·         Навчайте дітей вирішувати проблеми конструктивно, без агресивності, хваліть їх, коли в них це виходить.

·         Хваліть їх, коли вони добре поводяться, це допоможе їм підняти самооцінку. Дітям потрібна впевненість у собі, щоб вони могли відстояти свою точку зору.

·         Спитайте в дітей,як пройшов їх день у школі, уважно вислухайте, що вони розповідають про шкільне середовище, своїх однокласників і проблеми.

·         Серйозно поставтеся до булінгу. Більшість дітей соромляться розповідати, що їх ображають. Можливо, у вас буде тільки один шанс на те, щоб допомогти дитині.

·         Якщо ви бачите, що когось ображають, обов'язково заступіться за дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька.

·         Закликайте дитину допомагати тим, хто цього потребує.

·         Нікого не ображайте самі. Якщо дітей ображають удома, вони будуть зганяти злість на інших. Якщо ваша дитина бачить, що ви ображаєте когось іншого, глузуєте над ним або брешете про когось, вона буде чинити так само.

·         Підтримуйте шкільні програми боротьби з булінгом. Якщо у школі такої програми немає, організуйте її самі разом з іншими батьками, учителями та волонтерами.

Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу

Більшість дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Вони можуть нікому про це не розповідати. Якщо ваша дитина все-таки прийшла до вас по допомогу, поставтесь до цього серйозно. Якщо дитина вперше попросила про допомогу, але до неї не поставилися серйозно, вдруге вона вже до вас не звернеться.

Якщо ваша дитина не звертається до вас по допомогу, зверніть увагу на такі ознаки, які свідчать про те, що вона стала жертвою булінгу:

·         Дитина стає замкнутою.

·         Утрачає друзів.

·         Гірше вчиться.

·         Утрачає інтерес до занять, які раніше любила.

·         Її одяг порваний або забруднений.

·         Вона приходить додому із синцями.

·         Просить більше кишенькових грошей.

Якщо ви думаєте, що вашу дитину ображають або ж дитина сама вам про це сказала, ви можете їй допомогти. Батьки найкраще впливають на впевненість дитини в собі й можуть навчити її найкращих способів вирішення проблем. Ось як ви можете допомогти своїй дитині:

·         Порозмовляйте з учителем дитини, не варто відразу конфліктувати з батьками кривдника. Якщо вчитель нічого не зробить, зверніться до директора.

·         Навчіть дитину неагресивних способів протистояти булінгу – нехай вона уникає кривдника або ухиляється від нього, переключиться на спілкування із друзями або порозмовляє з кимось, хто міг би їй допомогти.

·         Допоможіть дитині діяти впевнено. Привчіть її ходити з розправленими плечима, дивитись іншим в очі, розмовляти чітко й голосно.

·         Не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків. Дитина може постраждати під час бійки, потрапити в неприємності й поглибити конфлікт зі своїми кривдниками.

·         Залучіть дитину до позашкільних занять. Тоді в неї буде більш широке коло спілкування й більше друзів.

Деяких дітей постійно ображають, а інших узагалі не чіпають. Чому деякі діти притягують кривдників? Діти, яких кривдять дуже часто:

·         Відрізняються від інших (зростом, національністю, іншими параметрами).

·         Здаються фізично або емоційно слабкими.

·         Не впевнені в собі.

·         Шукають схвалення.

·         Не скаржаться на кривдників.

Якщо кривдником є ваша дитина

Кожному з батьків складно повірити в те, що їхня дитина ображає інших, але іноді це трапляється. Але якщо вона знущається над іншими зараз, це ще не означає, що вона буде так робити в майбутньому. Батьки можуть допомогти дитині змінитись і почати добре спілкуватися зі своїми однокласниками.

Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона:

·         Не співчуває іншим.

·         Цінує агресивність.

·         Любить командувати.

·         Проявляє нахабство переможця, який не любить програвати.

·         Часто свариться із братами й сестрами.

·         Імпульсивна.

Що ви можете зробити, щоб допомогти дитині:

·                     Поставтеся до цього серйозно. Не сприймайте булінг як щось тимчасове.

·                     Якщо вас не хвилює, як це позначиться на вашій дитині, пригадайте про те, що страждає хтось інший.

·                     Порозмовляйте з дитиною, дізнайтеся, чому вона ображає інших. Дуже часто діти так поводяться, коли відчувають смуток, злість, самотність або невпевненість. Іноді причиною такої поведінки стають якісь зміни вдома, у сім'ї.

·                     Навчіть дитину співчувати іншим, поясніть їй, як почувається той, кого ображають.

·                     Спитайте в учителя або шкільного психолога, чи є у вашої дитини якісь проблеми у школі. Може, вона відстає з якогось предмету або їй складно завести друзів. Спитайте в них, як ви можете допомогти дитині вирішити цю проблему.

·                     Спитайте себе, чи не ображають вашу дитину вдома. Дуже часто діти, які знущаються над іншими, самі стали жертвою знущання батьків або членів сім''ї.

 

Блог практичного психолога ОЗ Балашівський ліцей Пражмовської Оксани Володимирівни

•  Блог практичного психолога ОЗ Балашівський ліцей Пражмовської Оксани Володимирівни